Сталі публічні закупівлі (СПЗ) є потужним інструментом зеленого переходу та сталого розвитку. Однак замовникам публічного сектору часто бракує ініціативи, часу та персоналу, необхідних для застосування цього підходу. Це пов’язано з тим, що закупівля товарів і послуг з більш кращими екологічними характеристиками вимагає навичок застосовувати відповідні критерії сталості згідно з законодавством, а також перевіряти відповідність наданих пропозицій цим критеріям.
Щоб збільшити кількість екологічних товарів і послуг, які закуповує державний сектор, потрібні нові інструменти, які оптимізують СПЗ і роблять більш екологічні варіанти – більш доступними. Електронні каталоги попередньо кваліфікованих постачальників та/або товарів і послуг пропонують один із таких варіантів. На сьогоднішній день, однак, мало уваги приділялося «зеленим» або «сталим» електронним каталогам, як у теорії, так і на практиці.
Дослідження яке було проведено Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit GmbH (GIZ) в партнерстві з німецьким Öko-Institut e.V. узагальнює існуючі визначення електронних каталогів, розроблених ключовими учасниками практик публічних закупівель, і представляє їх разом із існуючими міжнародними прикладами використання електронних каталогів на практиці.
З цього було визначено три загальні підходи: «центральні електронні каталоги», «е-ринки» та «е-каталоги з єдиним контрактом». Незважаючи на те, що «центральні електронні каталоги» пропонують найбільший потенціал для оптимізації СПЗ та розширення доступу до екологічних товарів і послуг, вони також потребують відповідної інституційної та правової бази. Таким чином, електронні ринки та електронні каталоги з єдиним контрактом також включені в це попереднє дослідження, оскільки вони пропонують більш гнучкі можливості, які можуть бути прийняті в більш широкому діапазоні контекстів.