25 червня 2025 року в межах проєкту «Зелені робочі місця для відновлення та європейської інтеграції України» відбулося засідання фокус-групи на тему «Сільське і лісове господарство, полювання та рибальство». Захід проходив в онлайн форматі.
Учасники:
- органи державної влади: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Державне агентство лісових ресурсів України, Державний центр зайнятості України;
- органи місцевої влади: Асоціація малих міст України, Рубіжанська міська військова адміністрація, Управління соціального захисту населення Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, Управління соціального захисту населення Рубіжанської міської адміністрації;
- заклади освіти і науки: Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова;
- бізнес: ДП «Ліси України»;
- громадські організації: Українська аграрна конфедерація, Федерація органічного руху України, ВГО "Жива планета", ГО «Явір».
Учасники обговорили основні виклики та можливості для розвитку сільського господарства, лісового господарства, полювання та рибальства в умовах післявоєнного відновлення. Йшлося про те, як змінюється довкілля, як зберегти ліси, ґрунти та природні ресурси. Особливу увагу приділили створенню нових зелених робочих місць, зокрема для ветеранів, розвитку навчання для нових професій, залученню інвестицій і підтримці сталих рішень. Учасники підкреслили, що важливо співпрацювати між різними галузями та підходити до відновлення сіл і природи комплексно.
Зелені робочі місця є складовою євроінтеграції та відновлення економіки
Зелені робочі місця, це ті які сприяють переходу до екологічно, економічно і соціально сталих підприємств та економік. Можуть бути як у традиційних секторах (водопостачання та водовідведення, промисловість, будівництво), так і у секторах спрямованих на захист довкілля.
Перелік видів економічної діяльності та професій які формують зелений ринок праці сформований експертами проєкту з врахуванням рекомендацій міжнародних організацій UNEP, ILO та Регламенту ЄС № 691/2011 від 6 липня 2011 року про європейські екологічні економічні рахунки, в частині що стосується звітності в секторі екологічних товарів та послуг і Регламенту Комісії (ЄС) 2015/2174 від 24 листопада 2015 року про орієнтовний збірник екологічних товарів і послуг.
Європейський Зелений курс (ЄЗК) з 2019 року впливає на ринок праці через необхідність набуття нових професійних навичок та перекваліфікації працівників у нових і традиційних галузях економіки.
Спільна аграрна політика (САП) у ЄС – комплекс стратегій, спрямованих на підтримку сільськогосподарського виробництва та сільських територій держав-членів ЄС.
Основні напрямки:
- Фінансова підтримка фермерів: виплата субсидій та інших видів фінансової допомоги фермерам для підтримки їхнього доходу та стимулювання виробництва.
- Забезпечення якості та безпеки харчових продуктів: норми та стандарти якості та безпеки харчових продуктів, які застосовуються до сільськогосподарської продукції на ринку ЄС.
- Розвиток сільських територій: підтримка розвитку інфраструктури, створення робочих місць та покращення якості життя у сільській місцевості.
- Збереження довкілля: захист довкілля і сприяння сталому розвитку сільського господарства шляхом прямої регуляції і soft інструментів.
- Регулювання ринків сільськогосподарської продукції: регулювання ринків, щоб забезпечити стабільність цін та уникнути надлишкового виробництва.
Угода про асоціацію між Україною та ЄС включає положення про співпрацю в аграрній сфері. Україна прагне гармонізувати своє законодавство з нормами ЄС, щоб покращити якість сільськогосподарської продукції та збільшити її експорт до ЄС.
У 2024 році розпорядженням Кабінету Міністрів України була Стратегія розвитку сільського господарства та сільських територій до 2030 року, яка визначає майбутнє аграрної галузі в умовах післявоєнного відновлення.
Згідно зі Стратегією, агросектор залишається ключовим двигуном економіки, забезпечуючи 8,6% ВВП та понад 50% усього товарного експорту України у 2022 році. Водночас війна завдала значної шкоди – мільйони гектарів землі потребують розмінування, відновлення інфраструктури, екологічної рекультивації.
Мета Стратегії – інтегрувати Україну до європейської продовольчої системи, забезпечити продовольчу безпеку, відновити сільські території та запровадити сталий підхід до сільського господарства. Операційний план на 2025-2027 роки передбачає конкретні дії та щорічний моніторинг результатів.
Особлива увага приділена екологічним аспектам, які узгоджуються з підходами до органічного виробництва: збереження екосистем, відмова від надмірного використання добрив і хімії, розвиток низьковуглецевої економіки та підтримка біорізноманіття.
Поточний стан, виклики, плани розвитку та потенціал створення зелених робочих місць
Сектор сільського господарства, лісового господарства, полювання та рибальства відіграє важливу роль в економіці України, забезпечуючи роботою мільйони людей, особливо у сільських регіонах.
Україна входить до основних постачальників сільськогосподарської продукції на світові ринки. Близько 20 % ВВП України забезпечується агропромисловою галуззю. На сьогодні частка зайнятих у цьому секторі становить близько 13% від загальної кількості працівників по країні. Попри виклики війни, сектор демонструє адаптивність і потенціал для розвитку, зокрема завдяки впровадженню екологічно дружніх підходів, що сприяють появі нових зелених робочих місць.
Зелені робочі місця в агролісовому секторі охоплюють органічне землеробство, сталу лісозаготівлю, вирощування енергетичних культур, збереження ґрунтів, біологічне різноманіття, виробництво екологічно чистої продукції, сталий розвиток рибного господарства, відновлення екосистем та адаптацію до змін клімату. У лісовому господарстві важливим напрямом є робота з лісовідновлення та догляду за молодими насадженнями, яка може створювати нові робочі місця навіть для некваліфікованих працівників або осіб, які пройшли базову підготовку, зокрема ветеранів.
Серед основних викликів: деградація ґрунтів, зниження біорізноманіття, надмірна вирубка лісів, забруднення водних ресурсів, незаконне полювання та рибальство, а також наслідки воєнних дій (заміновані території, знищення посівів, забруднення хімікатами). Крім того, не вистачає екологічної освіти та підготовки кадрів, а також ефективних стимулів для фермерів і підприємців впроваджувати сталу практику.
Відповідно до цілей і завдань Стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій, до 2030 року Україна планує посилити роль сталого сільського та лісового господарства як частини «Зеленого курсу», зокрема:
- створення нових робочих місць у напрямках органічного виробництва, агроекології, сталого лісокористування та переробки продукції з доданою вартістю;
- активне залучення ветеранів та внутрішньо переміщених осіб до роботи в агросекторі та лісовому господарстві через освітні програми, професійну перекваліфікацію та пільгові умови;
- підтримка дрібних фермерів, кооперативів і соціального підприємництва;
- відновлення деградованих територій і розвиток біоекономіки;
- розвиток екологічного туризму, зокрема мисливського та рибальського, з дотриманням принципів сталого користування природними ресурсами;
- впровадження цифрових рішень (AgTech, лісові ГІС-системи) для кращого управління та контролю.
Сектор має потенціал для створення десятків тисяч нових зелених робочих місць по всій Україні, особливо в громадах, що постраждали від бойових дій або потребують відновлення природного середовища. Це можливо за умови комплексної підтримки держави, міжнародних партнерів, навчальних закладів та бізнесу.
Ринок органічної продукції в Україні
З початку 2000х і до початку війни з рф ринок органічної продукції Україна мав тенденцію динамічного розвитку.
Продажі української органічної продукції на внутрішньому ринку впевнено росли з кожним роком. 2021 року продано 9780 тон органічної продукції, що еквівалентно 900 млн грн. У 2022 році продажі очікувано впали – всього 6280 тон, загальна сума реалізації органік-продуктів становила 627 млн грн.
Учасники Органічного ярмарку – 2017 у м. Києві
Зменшилось і кількість земель. На 31 грудня 2022 року налічувалося 263 619 га, що перебувають під контролем органів органічної сертифікації, це на 38% менше, ніж у 2021 році. При цьому частка земель, зайнятих під органічним виробництвом, становила 0,6%.
Наприкінці 2020 року виробники органічної сільськогосподарської продукції отримали можливість державної підтримки через зміни до закону "Про державну підтримку сільського господарства України".
На сьогодні ринок органічної сировини і продукції регулюється Законом України “Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції” та підзаконними актами актів до нього.
В Національній економічній стратегії України визначені цілі щодо розвитку органічного виробництва на період до 2030 року. Зокрема – збільшити площу земель з органічним статусом до не менш як 3% загальної площі сільськогосподарських угідь та експорт органічної продукції до 1 млрд долларів США.
На сьогодні органічних виробники можуть отримати грантову підтримку в межах програми «Розвиток торгівлі з вищою доданою вартістю в органічному та молочному секторах України» (QFTP), що впроваджується Дослідним інститутом органічного сільського господарства (FiBL, Швейцарія) у партнерстві із SAFOSO AG (Швейцарія). З січня 2025 року в межах програми грантів підтримано близько 30 заявок на загальну суму 150 000 швейцарських франків.
Станом на 01 червня 2025 року до Державного реєстру операторів внесені 215 операторів, з них 174 оператори мають органічний статус та право розміщувати на своїй продукції державний логотип для органічної продукції.
Органічний ринок країн Європейського Союзу активно розвивається вже понад 25 років. З 2000 року він виріс майже у 7 разів — з €8 млрд до майже €55 млрд у 2023 році.
Після стагнації у 2022–2023 роках, у 2024 році європейський ринок демонструє ознаки стабілізації та нового зростання. Найбільше зростання зафіксовано в Нідерландах (+9,6%), Норвегії (+7,8%), Німеччині (+5,7%) та Австрії (+5,5%). У Великій Британії ринок органічної продукції зростає вже 13-й рік поспіль. Також позитивна динаміка спостерігається в Італії, Іспанії та Данії (+2-3%).
У країнах Північної Європи, зокрема у Швеції та Фінляндії, фіксується зниження попиту, що зумовлено скороченням державної підтримки та зниженням купівельної активності. Фахівці зазначають, що продажі органічної продукції зростають швидше, ніж продажі традиційних харчових продуктів. Водночас інфляція в органічному сегменті залишається нижчою. Мережі супермаркетів активно розвивають власні торговельні марки (Private Label), у тому числі органічні — особливо в Німеччині.
У 2024 році органічні ринки як в Україні, так і в ЄС демонструють впевнене відновлення після складних років. Україна залишається важливим постачальником органічної продукції до ЄС, однак розвиток внутрішнього ринку є не менш важливим пріоритетом.
Вплив війни
За період від 22 лютого 2022 року й до сьогодні втрачено 1 261 аграрних підприємств. І загалом аграрний сектор є одним з найбільш постраждалих від війни, збитки якому в 2024 склали понад $80 млрд.
За даними YouControl, найбільше підприємств у цей час закрилося в Одеській, Запорізькій та Київській областях. Крім того, варто врахувати втрати бізнесів у Херсонській, Харківській, Луганській та Донецькій областях внаслідок окупації. До слова, в окупації за різними даними знаходяться 20% земель сільськогосподарського призначення.
Найбільші втрати у сільському господарстві спричинені мінуванням територій, обстрілами і, як наслідок, втратою складських приміщень, збіжжя, техніки і навіть працівників. Збитки у сфері тваринництва, аквакультури та рибальства також значні. Окремою проблемою став дефіцит працівників.
За даними Міністерства економіки України лише за 2024 рік сапери очистили від мін та повернули аграріям в обіг понад 231 тис. га земель. Прискорити процес допомогли, зокрема, аукціони в Prozorro на надання послуг з розмінування земель сільськогосподарського призначення. Так завдяки конкуренції початкова ціна на послугу знизилась на понад 1 млн грн (падіння ціни під час торгів понад 18%), що дозволило державі зекономити кошти і повністю компенсувати фермерам вартість розмінування. Найбільше земель в 2024 році було обстежено у Херсонській, Харківській та Миколаївській областях:
- Херсонська область — 210,7 тис. га (посівні площі зросли втричі порівняно до 2023 року);
- Харківська область — 20,1 тис. га;
- Миколаївська область — 14 тис. га.
Найважча ситуація із замінуванням залишається на Херсонщині, Харківщині, Миколаївщині та Донеччині. За даними Асоціації саперів України, на розмінування земель Україні потрібно $37 млрд, а кожен рік простою цих земель (за оцінкою УКАБ) коштуватиме економіці країни до $800 млн. Наразі через міни та інші вибухонебезпечні предмети Україна зазнає збитків, які оцінюються у $11,2 млрд щорічно. Це еквівалентно 5,6% ВВП України 2021 року.
Лише впродовж перших семи місяців активних бойових дій непоправної шкоди було завдано ґрунтовому покриву 9 областей України площею близько 21 млн га, оцінили в Інституті охорони ґрунтів України. Інститут провів експериментальні дослідження вмісту валових форм важких металів у десяти пробах ґрунтів, відібраних у Сумській області. Найвищий ступінь порушення ґрунтового покриву внаслідок бойових дій у місцях згорілої техніки. Вміст цинку у цих пробах перевищує фонове значення від 471,1 до 764,8%, вміст міді перевищує фонове значення в 7-20 разів, вміст кадмію — в 3 рази, свинцю — у 8,6 рази, нікелю — у 3,6 рази, вміст валових форм марганцю — у 14,5 та 11,3 рази.
Під час засідання фокус-групи –
Світлана Берзіна, президент ВГО «Жива планета» і модератор фокус-групи: «Сільське господарство – одна з ключових галузей української економіки, що забезпечує продовольчу безпеку, формує значну частку ВВП і експорту, а також створює робочі місця, особливо в сільській місцевості. Водночас агросектор є вразливим до наслідків війни, зміни клімату, виснаження природних ресурсів та деградації ґрунтів. Саме тому перехід до сталого, кліматоорієнтованого ведення господарства набуває стратегічного значення – як для економічної стабільності, так і для збереження довкілля. Зелені підходи в агровиробництві – це не лише про екологічні стандарти, але й про нові можливості для зайнятості: органічне землеробство, точне фермерство, агроекологія, переробка відходів, впровадження енергоефективних та безвідходних технологій. Тут є потенціал для створення зелених робочих місць, зокрема і для реінтеграції ветеранів…»
Ігор Віговський, начальник відділу лісовідновлення та лісорозведення у Державного агентства лісових ресурсів України: «На сьогодні ліси України зазнали значних втрат через збройну агресію – майже 2 мільйони гектарів тимчасово окуповані, і близько 800–1000 гектарів досі залишаються під контролем ворога. Для відновлення лісів необхідне розмінування, яке, на жаль, проходить дуже повільно, адже лісову територію неможливо розмінувати технікою – це робиться виключно вручну, що вимагає багато часу і ресурсів. Ми вже піднімали це питання на фокус-групах і з Міністерством оборони, адже без прискорення процесу лісове господарство не зможе ефективно відновлюватися.
Водночас реалізується президентська програма "Зелена країна", за якою протягом п’яти років планується посадити один мільярд дерев. На сьогодні програма виконана на 95%, а загалом має бути відновлено близько мільйона гектарів лісів. Лісистість України наразі становить 15,9–16%, тоді як оптимальним показником вважають 20%. Важливо також передавати самозалісні землі та ділянки, не закріплені за користувачами, місцевим органам влади, аби збільшувати лісистість та ефективно управляти лісовими ресурсами…»
Павло Коваль, генеральний директор Української аграрної конфедерації: «Україна не зможе оминути зелений перехід і вимоги ЄС – цей шлях уже визначений, і відмовитися від нього означає втратити шанс на інтеграцію. Але одночасно ми маємо чітко усвідомлювати свої можливості. Потрібен конструктивний і гнучкий підхід, особливо з огляду на війну, кадровий дефіцит і обмежені ресурси. Нам необхідно вести фахову дискусію про те, як саме впроваджувати європейські вимоги, з урахуванням українського контексту.
В агросекторі є потенціал для переходу до сталого виробництва – і великі компанії вже йдуть цим шляхом, мають свої освітні системи, звітують за стандартами сталого розвитку. Але для мікро- та малих виробників ситуація складніша. Їм потрібна підтримка, навчання, інформація – і все це має ініціювати держава. Бо якщо бізнес не отримає пояснень і чітких сигналів згори, впровадження зелених стандартів або буде повільним, або перетвориться на формальність…»
Малий і середній бізнес у сільському господарстві часто відкритий до інновацій. Трансформація агросектору – це шанс створити нову модель, що дає не просто роботу, а якісні зелені робочі місця з соціальним ефектом.
Є позитивні сигнали: щороку зростає органічне виробництво, фермери цікавляться точним землеробством, крапельним зрошенням, агролісівництвом. З’являються соціальні ініціативи – ферми для переселенців, ветеранські кооперативи. Але є й бар'єри: немає доступного фінансування для зеленої модернізації, не вистачає фахівців, бракує довіри до сертифікації, а зелена політика у сільському господарстві ще не системна.
Пропонуються конкретні рішення:
1) Національна програма «Зелений фермер»: підтримка малого бізнесу у впровадженні екотехнологій, доступ до мікрогрантів, пільгових кредитів і підтримка ветеранських господарств. Стандарт «зеленої ферми»: добровільна сертифікація, яка допоможе підвищити довіру до продукції та покращити її ринкове позиціонування.
2) Підготовка кадрів: запуск нових освітніх програм у співпраці з аграрними вишами, з фокусом на відновлювальне землеробство, циркулярну економіку, орієнтацію на ветеранів, молодь та жінок.
3) Регіональні зелені кластери: створення пілотних проектів у 3–5 регіонах, які дадуть нові робочі місця в агрологістиці, переробці та ІТ.
4) Інструменти державної та партнерської підтримки:
- освіта: агрошколи для підготовки нових кадрів;
- фінанси: мікрогранти та пільгові кредити для фермерів;
- інфраструктура: розвиток локальних переробних підприємств;
- сертифікація: доступні сервіси сертифікації та маркетингу;
- політика: включення зелених ініціатив до стратегічних документів держави.
Аграрний сектор — це не проблема, а частина вирішення ключових викликів:
- створення робочих місць у регіонах;
- екологічне відновлення і виконання кліматичних зобов’язань;
- соціальна адаптація ветеранів, ВПО та молоді через участь у новій агромоделі.
Українська аграрна конфедерація готова брати участь у пілотних проєктах, розробці навчальних програм, створенні дорожньої карти зеленої трансформації, а також просувати ці ініціативи на європейському рівні.
Євгенія Підлісна, начальник відділу надання послуг роботодавцям Державного центру зайнятості України: «За результатами масштабного опитування 55 тисяч роботодавців, близько 30% готові наймати працівників у 2025 році. Серед лідерів за кількістю вакансій – сфера сільського, лісового та рибного господарства, яка посідає третє місце після переробної промисловості та освіти. За п’ять місяців цього року було понад 17 тисяч вакансій у цих галузях, із яких майже 15 тисяч уже укомплектовані. Зокрема, у сільському господарстві відкрито 3 тисячі вакансій при понад 10 тисячах шукачів роботи, у лісовому господарстві – 232 вакансії та понад тисяча кандидатів. Особливо хочу зазначити, що на порталі вакансій для ветеранів зараз налічується 1276 пропозицій, а в агропромисловому комплексі – близько 2500. Загалом роботодавці активні, і кількість вакансій свідчить про реальний попит на кадри в цих сферах, хоча, наприклад, у рибному господарстві вакансій значно менше. Середній розмір заробітної плати по цих вакансіях – понад 13 тисяч гривень, що є важливою інформацією для шукачів роботи…»
Руслан Якубаш, директор НПП "Подільські Товтри": «Ми, як національний придніпровський парк, маємо потенціал здійснювати господарську діяльність у межах чинного законодавства – збір природних ресурсів, вирощування водних біоресурсів, розвиток рекреаційної інфраструктури. Але для цього необхідно чітке зонування території, проєкт організації, відповідна документація і, звісно, можливість залучати інвесторів, які готові працювати спільно з нами, зокрема в сфері аквакультури. Це дозволить не лише зберігати природу, а й приносити надходження до бюджету, створювати робочі місця та захищати довкілля.
На практиці ми стикаємось із низкою проблем: територія парку охоплює понад десять громад, але жодна не має еколога; агровиробники не враховують обмеження, накладені на землю; видача дозволів на спецводокористування часто відбувається без урахування екологічних вимог. Потрібні зміни до законодавства, щоб фіксувати обов’язковість екологічного супроводу та відповідальність за безпідставну шкоду репутації природоохоронних органів чи бізнесу…»
Євгеній Милованов, голова правління Федерації органічного руху України: «Наразі аграрний сектор стикається з глобальними викликами – втратою значної частини площ через війну, руйнуваннями виробництв, нестачею кваліфікованих кадрів, особливо механізаторів, багато з яких пішли на фронт. Тому одним із ключових завдань є підготовка і перепідготовка працівників, зокрема жінок, а також розвиток регіональних та традиційних продуктів паралельно з органічним виробництвом.
Державна підтримка органічного сектору фактично відсутня: минулорічна допомога на сертифікацію була забезпечена лише завдяки іноземним проєктам, а основний бюджетний ресурс зараз спрямований на оборонну сферу. Незважаючи на це, органічне виробництво зберігає стабільний рівень, що є позитивним фактором. Проте відсутність підтримки в поточному році може призвести до скорочення кількості сертифікованих виробників, бо витрати на сертифікацію часто є суттєвим фінансовим навантаженням для фермерів і переробників…»