Завдяки спротиву забудові долини р. Ірпінь нашими партнерами КЕКЦ та інш. вдалось зберегти унікальні дерево-земляні оборонні споруди у вигляді довгих валів – «Змієві вали». Про те, як долина річки Ірпінь разом із нашими бійцями зупинили ворожу техніку, читайте в інтерв'ю самих захисників Києва.
Змієві вали були споруджені в ХІ-ХІІ століттях поширені на території Середньої Наддніпрянщини загальною довжиною близько 2000 км. Те, що зараз виглядає як залишки невиразних земляних насипів, колись було потужним та складним укріпленням - суцільні вали заввишки 10-15 метрів, шириною основи до 20 метрів, на дерев'яному каркасі, в деяких місцях у вигляді 5-6 паралельних земляних укріплень, із ровом глибиною до 2-3 метрів. Будівництво таких споруд вимагало величезної кількості людей та централізованого управління, тобто воно було можливим лише за умови існування держави, розвиненої цивілізації на цих територіях.
За радянських і пострадянських часів військове стратегічне і тактичне значення долини річки Ірпінь не враховувалося.
На початок 2000-х років більша частина Змієвих валів знищені внаслідок господарської діяльності та забудові. Вцілілі ділянки збереглись завдяки спротиву екологічних громадських організацій. Проте, в державі не існує дієвої системи їх захисту від руйнування.
В 2020-х роках забудовники міста Ірпінь вирішили почати забудову та заплави річки Ірпінь, заливши її бетоном та асфальтом, а саму річку, швидше за все пустити по трубі, як київську річку Либідь. Майбутній заказник "Ірпінський затишок" створений за ініціативою КЕКЦ дивом уцілілий шматочок соснового лісу площею близько 20 га, що знаходиться поруч із заплавою річки Ірпінь, незаконно було віддано під будівництво котеджів.
Якби заплава річки Ірпінь була забудована забудовниками, то путінським окупантам не було б важко швидко по асфальту через неї перескочити. І бої велися вже на вулицях Києва.
Маємо надію, що після нашої перемоги у війні з Путіним питання знищення оборонних об’єктів та природних форпостів, а також стратегічних природних ресурсів місцевою владою (заплави річок, лісів, озер тощо) повинні бути обговорені на найвищому рівні.
Міндовкілля має мати дієві інструменти впливу на місцеві та регіональні плани розвитку з метою унеможливлення руйнації природних екосистем, зокрема тих що мають стратегічне значення.
Навколо всіх річок мають бути виділені значні лісові ділянки з повним забороною рубок. Забудовники повинні забратися з усіх заплав річок. Всі заплавні ліси повинні отримати природоохоронний статус.