З 14 по 19 квітня відбувся перший раунд Першої симуляційної сесії двосторонньої зустрічі з вивчення acquis (сукупність законодавства, норм та стандартів ЄС, обов’язкова для прийняття країнами-кандидатами) — важливий етап у процесі приєднання України до Європейського Союзу.
Що таке симуляційна сесія?
Це тренувальна зустріч, яка моделює справжній скринінг між Україною та ЄС. Представники українських органів влади відпрацьовують презентації щодо відповідності національного законодавства праву ЄС — так званому acquis communautaire.
Навіщо це потрібно?
Сесія готує Україну до повноцінного двостороннього скринінгу: допомагає виявити прогалини, скоригувати подачу матеріалів і краще узгодити позиції.
Як проходить?
- Міністерства готують презентації за окремими розділами acquis;
- Демонструють, які норми ЄС вже імплементовано;
- Отримують експертний зворотний зв’язок та рекомендації від запрошених профільних експертів з ЄС.
«Україна вперше проходить цей шлях, і підтримка зовнішніх експертів є надзвичайно важливою. Розділ 27 — один із найскладніших у переговорному процесі через велику кількість актів права ЄС, їхній міжсекторальний характер та залучення багатьох сторін. Імітаційні сесії допомагають якісно підготуватись і презентувати позицію України на двосторонніх зустрічах з Єврокомісією. Зворотний зв’язок — ключовий для вдосконалення, і хоча попереду ще багато викликів, ми впевнено рухаємося вперед», — зазначила Ольга Юхимчук, заступниця Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України з питань європейської інтеграції.
До участі в симуляційній сесії була запрошена Вероніка Петруніна — представниця ВГО «Жива планета» та членкиня Молодіжної ради при Міндовкіллі, яка також очолює Проєктно-міжнародний комітет ради. Її участь засвідчує залучення молодіжних екологічних лідерів до процесів євроінтеграції та гармонізації українського законодавства з нормами ЄС.
«Для молоді важливо бути не лише свідками змін, а їхніми учасниками. Симуляційна сесія — це можливість зануритись у реальні механізми євроінтеграції й зрозуміти, як українське законодавство наближається до стандартів ЄС. Ми будуємо міст між екологічним рухом і державною політикою — і цей міст має міцніти з кожним кроком до членства у ЄС», — зазначила Вероніка Петруніна.
На завершення сесії Володимир Волошанюк, начальник відділу імплементації європейського законодавства Управління європейської інтеграції Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, представив презентацію щодо виконання Україною Регламенту (ЄС) №66/2010, якій встановлює вимоги до прогами добровільного екологічного маркування EU.Ecolabel.
Схема сертифікації запроваджена цим Регламентом грунтуєтся на основі стандарту EN ISO 14024 і застосовується до будь-яких товарів та послуг, незалежно від того чи вони пропонуються (використовуються) за оплату або безкоштовно (за виключенням фармацевтичних та ветеринарних препаратів).
Екологічне маркування свідчить про те що позначений ним продукт більш кращий для довкілля і людини у порівнянні з аналогічним по функціональному призначенню якій відповідає загальнообов'язковим вимогам.
В основі системи Регламентом (ЄС) №66/2010 науково обґрунтовані екологічні критерії оцінки, які розробляються для конкретної групи товарів, беручи до уваги їх екологічний слід, ступінь впливу на довкілля протягом життєвого циклу, можливість заміни небезпечних речовин у складі на більш безпечні альтернативи, їх ефективність чи довготривалість (і, відповідно, потенціал для зменшення екологічного сліду) тощо.
Так критерії розробляються у відповідності до спеціальної процедури за безпосередньої участі Ради ЄС з екомаркування (створеної відповідно Регламенту (ЄС) №66/2010) та затверджуються Європейською Комісією.
Держави-члени ЄС визначають органи, уповноважені надавати право на використання знаку EU.Ecolabel. Такі органи можуть бути як державними (чи у їх складі) або недержавними. Вони також повинні здійснювати регулярний моніторинг відповідності товарів знаку EU.Ecolabel, щоб запобігати його недобросовісному використанню. Відповідальність за порушення вимог Регламенту (ЄС) №66/2010 повинна бути встановлена національним законодавством.
У своєму виступі Володимир Волошанюк акцентував на системних кроках, які вже зроблені Україною для забезпечення добровільної екологічної сертифікації відповідно до стандарту ISO 14024, а також окреслив подальші дії для повноцінного запровадження Регламенту (ЄС) №66/2010 для застосування маркування EU.Ecolabel.
«Ми розглядаємо екомаркування як стратегічний інструмент підтримки зеленого переходу. Воно сприяє екологізації виробництва, розширенню ринків збуту для українських виробників та підвищенню довіри споживачів», — наголосив у виступі Володимир Волошанюк.
Що вже зроблено:
- Впроваджена схема екологічного маркування на національному рівні яка відповідає основоположному стандарту ISO 14024.
- Орган оцінки відповідності встановленим екологічним критеріям акредитований що підтверджує його відповідність до статті 4 та Додатку V Регламенту.
- Присудження екоолгоічного марковання та ринковий нагляд здійснюються згідно зі статтями 9 і 10.
- Встановлена відповідальність суб'єктів господарювання за порушення правил екологічного маркування відповідно до статті 17 – правова база наявна але потребує уточнень.
Ключові питання для обговорення:
Чи можна поєднувати маркування EU Ecolabel с національною програмою екологічного маркування?
Так. В деяких державах-членах разом з маркуванням EU Ecolabel застосовують національні програми екологічного маркування які відповідають принципам і методам згідно з основоположним стандартом EN ISO 14024. Наприклад, «Блакитний ангел» ((Blue Angel Ecolabel) у Німеччині або «Скандинавський лебідь» (Nordic Swan Ecolabel) - програма яка поширюється на регіон скандинавських країн. При цьому EU Ecolabel є єдиним екологічним маркуванням для всіх держав-членів ЄС.
EU Ecolabel і національні програми екологічного маркування добре співіснують і розвивають політику співпраці та координації. Стаття 11 Регламенту (ЄС) №66/2010 визначає заходи для заохочення гармонізації між національними програмами, зокрема у виборі категорій продукції та розробці і перегляді екологічних критеріїв оцінки. У разі коли розробляються нові критерії для EU Ecolabel, враховуються існуючі критерії в рамках інших офіційно визнаних схем програм екологічного маркування в державах-членах. Нещодавно розроблені критерії за цими схемами мають бути принаймні такими ж суворими, як і існуючі критерії які затверджуються Європейською Комісією для EU Ecolabel. Часто на ринку ЄС можна зустріти продукти позначені логотипом EU Ecolabel та національної програми екологічного маркування.
Як українська програма інтегрована з системою екологічного маркування у ЄС?
В Україні з 2003 року діє національна програма, яка відповідає стандарту ДСТУ ISO 14024. Цей стандарт прийнятий методом перекладу ISO 14024 та є ідентичним EN ISO 14024. Українська програма визнана як такою що відповідає ISO 14024 на глобальному рівні через процедуру аудиту міжнародної асоціації яка об'єднує доброчесних операторів програм екологічного маркування - Global Ecolabelling Network. До складу цієї асоціації також входить і Єврокомісія з програмою EU Ecolabel. Це створює умови для обміну досвідом і впровадження вимог екологічних критеріїв оцінки програми EU Ecolabel до української програми екологічного маркування «Зелений журавлик» (Green Crane). Орган оцінки відповідності екологічним критеріям цієї програми має акредитацію що підтверджує його компетентність проводити сертифікацію на національному та міжнародному рівні.
Завдяки цьому сертифікація за схемою згідно з ДСТУ ІSO 14024 відкриває експортні можливості для українських виробників. Зокрема у таких конкурентних категоріях як косметика та побутова хімія.
Як враховується нове законодавство ЄС?
Крім Регламенту (ЄС) №66/2010, ЄС запроваджує нові вимоги:
- Директива (ЄС) 2024/825 – забороняє грінвошинг і недостовірні твердження екологічного змісту.
- Green Claims Directive – розробляється на завершальному етапі і встановлюватиме єдині вимоги до всіх методів оцінювання достовірності екологічної інформації про продукцію.
«Як показала сьогоднішня презентація та мій попередній досвід роботи з українським законодавством, Україна вже має потужне підґрунтя для повного впровадження Регламенту (ЄС) №66/2010. Основні кроки вже зроблені: є практика сертифікації, сформована інституційна система, бізнес вже знайомий із принципами та процедурами. Залишилися лише окремі, незначні правки до чинного законодавства, щоб забезпечити повну відповідність. Зокрема, важливо передбачити цілісну систему контролю, включно зі штрафними санкціями у разі порушень. Це стане логічним продовженням уже здійснених кроків і дозволить гармонізувати українську модель екомаркування з європейською. Україна на правильному шляху — залишилося зробити ще кілька фінальних кроків», — зазначила Еліна Велінова, міжнародний експерт з Болгарії та понад 15-річним досвідом співпраці з Міністерством економіки та Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України.
Підтримку України на шляху євроінтеграції надають Програма розвитку ООН (UNDP), Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ), Шведське екологічне агентство (SwEPA), Шведське хімічне агентство (KEMI), платформа Ukraine Green Recovery Platform, проект Ukraine2EU, Агентство навколишнього середовища Австрії (UBA), UNICEF та Світовий Банку.
До підготовки презентацій та виступів за розділом 27 були долучені центральні органи виконавчої влади, а також зовнішні експерти які надавали конструктивні зауваження, ґрунтовний аналіз та фахову підтримку.