13 червня 2025 року в межах проєкту «Зелені робочі місця для відновлення та європейської інтеграції України» відбулося засідання фокус-групи на тему «Рекультивація територій, реабілітація колишніх військових полігонів та зон екологічного забруднення: створення зелених робочих місць та реінтеграція ветеранів». Захід проходив в гібридному форматі.
Учасники
Фокус-група об’єднала 23 представників органів влади і місцевого самоврядування, закладів освіти і науки, бізнесу та громадських організацій:
- органи державної влади: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерства оборони України і Головне управління протимінної діяльності, цивільного захисту та екологічної безпеки, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Державний центр зайнятості;
- органи місцевого самоврядування: Рубіжанська міська військова адміністрація, Охтирська міська рада;
- заклади освіти і науки: Національний транспортний університет, Національний університет водного господарства та природокористування, Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, Київський національний університет будівництва і архітектури, Інститут ветеранів Київського національного університету будівництва і архітектури, Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління, Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного;
- бізнес: Національна асоціація добувної промисловості України, Всеукраїнська спілка виробників будматеріалів, ТОВ «Ковальска бетон», ТОВ «Українські сервіси розмінувань».
Учасники зосередилися на викликах і можливостях у сфері рекультивації порушених територій, реабілітації колишніх військових полігонів та екологічно забруднених зон, впровадженні сучасних технологій відновлення довкілля та потенціалі створення зелених робочих місць, зокрема шляхом реінтеграції ветеранів у ці процеси.
Зелені робочі місця є складовою євроінтеграції та відновлення економіки
Зелені робочі місця, це ті які сприяють переходу до екологічно, економічно і соціально сталих підприємств та економік. Можуть бути як у традиційних секторах (водопостачання та водовідведення, промисловість, будівництво), так і у секторах спрямованих на захист довкілля (відновлення територій, відновлювана енергія тощо).
Перелік видів економічної діяльності та професій які формують зелений ринок праці сформований експертами проєкту з врахуванням рекомендацій міжнародних організацій UNEP, ILO та Регламенту ЄС № 691/2011 від 6 липня 2011 року про європейські екологічні економічні рахунки, в частині що стосується звітності в секторі екологічних товарів та послуг і Регламенту Комісії (ЄС) 2015/2174 від 24 листопада 2015 року про орієнтовний збірник екологічних товарів і послуг.
Європейський Зелений курс (ЄЗК) з 2019 року впливає на ринок праці через необхідність набуття нових професійних навичок та перекваліфікації працівників у нових і традиційних галузях економіки.
Рекультивація земель – (від латин. cultus – оброблення, введення) повне або часткове відновлення земель, порушених попередньою господарською діяльністю. Під рекультивацією розуміють усі заходи, за допомогою яких матеріал, "вивантажений" після гірничих розробок, шляхом цілеспрямованого підвищення родючості перетворюється у ґрунт. Це комплекс інженерних, гірничотехнічних, меліоративних, біологічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на відновлення продуктивності порушених територій та приведення їх у різні види використання.
Порушення земель відбувається при розробці родовищ корисних копалин, виконанні геологорозвідувальних, дослідницьких, будівельних та ін. робіт. При цьому порушується або знищується ґрунтовий покрив, змінюється гідрологічний режим, утворюється техногенний рельєф тощо.
Проєкт закону України «Про управління відходами видобувної промисловості» є одним з ключових напрямів формування комплексної та безпечної системи управління відходами, що відповідає європейським підходам до екологічної стійкості. Законопроєкт передбачає перехід до ефективного, безпечного, цифровізованого управління відходами видобувної промисловості, акцентуючи на профілактиці забруднення, впровадженні найкращих доступних технологій та методів управління, прозорості процедур, а також адаптації до екологічних ризиків. Забезпечення інноваційних підходів через економічні стимули для переробки, цифрові реєстри, транскордонну співпрацю, а також посилення безпеки і підзвітності операторів. Разом це має забезпечити інтеграцію українського гірничого сектору у стійку, прозору та орієнтовану на майбутнє систему управління промисловими відходами.
Територія кар’єру після видобутку
Мета рекультивації – перетворення порушених природних територіальних комплексів і створення на їхньому місці продуктивніших та раціонально організованих антропогенних ландшафтів. В результаті рекультивації земель на порушених землях створюються сільськогосподарські та лісові угіддя, водойми різного призначення, рекреаційні зони, площі для забудови.
Територія кар’єру після проведеної рекультивації
Стан, виклики та плани у сфері рекультивації
З початком війни проблема рекультивації деградованих земель суттєво загострилась. За оцінкою Держекоінспекції загальна площа територій які зазнали шкоди в наслідок війни перевищує 150 тисяч квадратних кілометрів. Збитки від забруднення ґрунтів сягають понад 2 мільярди гривень, а для повного відновлення їх родючості може знадобитися майже 30 років.
На місцевому рівні ухвалено екологічні програми з елементами рекультивації. Наприклад, Київська міська цільова програма екологічного благополуччя 2022–2025 років прямо включає пункт про рекультивацію забруднених територій, зокрема складів ртутьвмісних відходів і інших шкідливих об’єктів. Місцеві громади Дніпропетровщини та інших областей за підтримки урядових і міжнародних грантів розробляють «програми комплексного відновлення територій» з планами розмінування, очистки ґрунту і відновлення земель.
Відновлення земель повинні здійснюватися із застосуванням інноваційних технологій. Серед них – методи нульової обробки ґрунтів, використання аграрними підприємствами органічних відходів і мікробіологічних засобів, що дозволяє зменшити хімічне навантаження на ґрунти та знизити витрати на їх відновлення (Рекультивація деокупованих земель сільськогосподарського призначення). Крім того, проєкти, такі як CERESiS, фінансовані програмою Horizon, спрямовані на рекультивацію забруднених земель за допомогою енергетичних рослин, що поглинають забруднювачі та одночасно забезпечують сировину для виробництва біопалива.
Важливу роль у процесі рекультивації відіграють місцеві громади та ветерани. Наприклад, у Львові під час рекультивації Грибовицького сміттєзвалища місцева влада співпрацює із реабілітаційним центром UNBROKEN, створюючи простір для терапії через спорт, зокрема поле для гольфу, де ветерани можуть проходити фізичну та психологічну реабілітацію.
Незважаючи на виклики, Україна має потенціал для відновлення своїх земель. Завдяки впровадженню інноваційних технологій, залученню міжнародної допомоги та активній участі місцевих громад, можна сподіватися на поступове відновлення родючості ґрунтів та повернення земель до продуктивного використання.
Під час засідання фокус-групи –
Світлана Берзіна, президент ВГО «Жива планета» і модератор фокус-групи: «На сьогодні накопичені пострадянські проблеми пов'язані з деградованими територіями в наслідок промислової діяльності суттєво ускладнились війною. Водночас це можливість: якщо ми впровадимо екологічні стандарти, найкращі доступні технології та ефективні методи управління, то зможемо не тільки відновити ці території, а й створити тисячі якісних зелених робочих місць – включно з адаптацією їх для ветеранів. Наше завдання – знайти рішення, як підтримати розвиток галузі, не задушивши її регуляторно, і водночас забезпечити екологічну трансформацію через рекультивацію та стале виробництво...»
Костянтин Салій, президент Спілки виробників будматеріалів: «Промисловість опинилася в складному становищі на тлі нових екологічних стандартів ЄС, до яких ми, на жаль, ще не готові. В першу чергу мова йде про Регламент (ЄС) 2024/3110 — це новий регламент Європейського Союзу, який встановлює гармонізовані правила для розміщення на ринку будівельної продукції. Він замінює попередній регламент (ЄС) № 305/2011 та вносить значні зміни, зокрема, щодо цифрових паспортів продукції та екологічних вимог. Наші підприємства роками працювали без серйозних інвестицій у модернізацію — залишилися на рівні індустрії 2.0, з високими викидами CO₂, неефективною логістикою. Підприємств які відповідають екологічним стандартам одиниці. Водночас, ми бачимо, як Європа демонструє прориви: заводи зеленого цементу та цегли з мінімальними викидами, переробка пластику в замкненому циклі — і це не теорія, це вже економіка. Ми закликаємо українських виробників переорієнтуватися: перехід на рециклінг, відновлення будматеріалів, зниження CO₂ в технологічному циклі — це не лише відповідь на виклики, а й шанс створити сучасні, автоматизовані, адаптовані для ветеранів зелені робочі місця. Європейці вже готові зайти на ринок з власною продукцією, і тільки якщо ми адаптуємося, встигнемо модернізуватися до індустрії 5.0, ми збережемо наші підприємства, експорт і тисячі робочих місць перетворивши їх на зелені…»
Олег Картавцев, голова комітету з оцінки впливу на довкілля та експертизи громадської ради Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України: «Ми вже маємо стандарти, що передбачають екологічні вимоги до споруд. Наприклад, ДСТУ 9171:2021 Настанова щодо забезпечення збалансованого використання природних ресурсів під час проектування споруд. Але з моменту прийняття я бачив застосування цього стандарту лише в одному проєкті – для тимчасового сховища ядерного палива. І це при тому, що його термін експлуатації — 10 років, а речовини там небезпечні тисячоліттями. Натомість, для цивільного будівництва — шкіл, дитсадків — ми маємо прекрасні напрацювання з енерго- та ресурсоефективності, але вони не потрапляють у типові проєкти й не закладаються в кошториси. Якщо в проєктній документації не прописані екологічні матеріали, їх ніхто не буде їх закуповувати для будівництва, особливо за бюджетні кошти. Тому ключ до створення зелених робочих місць і розвитку відповідального виробництва — це вбудовування екологічних вимог ще на етапі замовлення і проєктування. Без цього ринок просто не зрушить з місця...»
Тетяна Ткаченко, професорка кафедри технологій захисту навколишнього середовища та охорони праці, доктор технічних наук, Київського національного університету будівництва та архітектури: «Зараз додаються зруйновані війною території, полігони відходів, забуті промислові об’єкти. І рекультивація тут – це не просто екологічне питання, а інструмент відновлення. Вона має дві чіткі фази: технічну – коли здійснюється вирівнювання, ізоляція відходів, накриття шарами – і біологічну – коли засаджується рослинність. Ці технології вже існують і готові до застосування. Їх треба масштабувати, бо вони дають змогу одночасно вирішувати два завдання: утилізацію будівельних і промислових відходів та відновлення великих площ порушених територій. Але головне – це питання відповідальності: хто має платити і виконувати? Якщо це кар’єр – відповідальний видобувач. Якщо це зруйнована війною земля – це вже зона відповідальності держави. Поки що бракує не лише коштів, а й системної координації. Але без масштабної рекультивації ми не зможемо ні повернути ці землі до життя, ні створити нові зелені робочі місця…»
Оксана Сириця, начальник відділу з питань ветеранської політики та соціального обслуговування населення управління соціального захисту населення Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області: «Ми проводили опитування серед військових – навіть ті, хто нині у боях, з розумінням і вдячністю поставилися до пропозиції заповнити форму анкети під час опитування в рамках проєкту щодо зайнятості після служби. Разом з тим, мушу зазначити, що більшість наших ветеранів – це ті, хто звільнений за станом здоров’я, і багато з них не мають змоги фізично працювати. Ті, хто мають таку змогу, переважно вже знайшли себе у цивільному житті. Тому, коли ми говоримо про створення зелених робочих місць, маємо пам’ятати про реалії – потрібен диференційований підхід, адаптовані формати зайнятості та комплексна підтримка, яка враховує фізичний і психологічний стан ветеранів...»
Галина Ткач, інженер технічних робіт ТОВ «Ковальска бетон»: «В той час, як законодавство ЄС у сфері довкілля стрімко впроваджується, українські нормативи, особливо у сфері проєктування, залишаються застарілими. Це гальмує не лише розвиток галузі, а й унеможливлює раціональне використання надр. Що стосується рекультивації – вона завжди лягає на надрокористувача, і це справедливо. Але потрібен системний підхід: на заході країни можливо створювати рекреаційні зони після розробки кар’єрів, а на сході, де глибина кар’єрів досягає сотень метрів, – це вже зовсім інший масштаб викликів. До того ж, слід уже зараз планувати відновлення тих територій, які ще перебувають під окупацією, бо надра там знищуються без жодного контролю. Ми також наголошуємо: майбутнє – за механізованими, роботизованими процесами, в які можна інтегрувати ветеранів, особливо тих, хто має фізичні обмеження. Це мають бути не просто робочі місця, а гідна, сучасна, цікава робота, що приносить користь суспільству – і ми прагнемо, щоб саме такі місця стали частиною зеленої економіки України…»
За підсумками фокус-групи
- Рекультивація – критично важливий напрям для післявоєнного відновлення України. Масштаби деградації земель, спричинені війною, промисловим забрудненням і відсутністю контролю за використанням надр, є безпрецедентними. Без системної державної політики у сфері рекультивації неможливо повернути значну частину територій до безпечного та продуктивного використання.
- Рекультивація має стати джерелом створення зелених робочих місць. Відновлення порушених земель – це не лише екологічний виклик, а й соціально-економічна можливість. Роботи з технічного та біологічного відновлення територій можуть забезпечити довгострокову зайнятість у регіонах, які найбільше постраждали, а також дати поштовх розвитку нових напрямів зеленої економіки.
- Ветерани потребують адаптованого включення в виробничі процеси пов'язані з рекультивацією. Не всі мають змогу повернутися до фізичної праці, тому створення автоматизованих, дистанційних і гідних умов праці є ключовим. Рекультивація може стати платформою для професійної реінтеграції, якщо буде враховано реальний стан здоров’я і потреби ветеранів.
- Застаріла нормативна база стримує впровадження сучасних рішень. Чинні інструкції, державні будівельні нормативи та підходи до рекультивації не відповідають ані масштабам проблеми, ані вимогам законодавства ЄС і цілям Європейського Зеленого курсу та потребують змін.
- Без сучасних технологій рекультивація залишатиметься повільною й малоефективною. Застосування енергетичних рослин, нульової обробки ґрунтів, використання органічних відходів і мікробіологічних засобів дає змогу скоротити час і витрати на відновлення. Водночас необхідне масштабування вже протестованих рішень за рахунок залучених інвестицій та грантів.
- Місцеві громади та муніципалітети – ключові виконавці на місцях. Саме громади першими стикаються з екологічними наслідками війни, тому саме вони повинні мати доступ до ресурсів, програм підтримки та бути включеними в процес планування й реалізації проєктів рекультивації.
- Рекультивація – це не тільки про землю, а й про майбутнє. Це можливість перетворити поранені території на простори розвитку: рекреаційні зони, нові екологічні виробництва, логістичні центри. Але це стане можливим лише за умови стратегічного бачення, стабільного фінансування та професійної міжсекторальної співпраці.
Проєктна діяльність здійснюється ВГО “Жива планета" в партнерстві з Програмою ООН з навколишнього середовища (UNEP) як одна з ініціатив Платформи дій для зеленого відновлення України (Green Recovery Platform for Ukraine). Результати дослідження будуть представлені на 4 Міжнародній конференції з питань відновлення України (URC'2025), яка відбудеться 10-11 липня 2025 р. (Рим, Італія).
Дуже дякуємо всім, хто долучився до фокус-групи за активну участь, фахову дискусію та рекомендації.
